Хто стане президентом після Путіна? Припущення та приклади
Будь-яка епоха рано чи пізно закінчується і звичайним громадянам час почати замислюватися, хто стане президентом після Путіна? Звичайно ж, у лідера держави зараз дуже високий рівень підтримки, цей показник сягає 90%. Але ніхто не вічний, та й більшість глав держав, що «йдуть на спокій», мали у своєму активі схожі цифри.
Цьогорічний прем'єр-міністр знову буде президентом?
Нагадаємо, що за весь час існування РФ посаду президента обіймали лише три особи:
- Єльцин.
- Путін.
- Медведєв.
Зі зрозумілих причин першого лідера можна виключити зі списку. Єдина людина, яка нині живе, у якої є реальний досвід управління країною - нинішній прем'єр. Але його особа виглядає досить сумнівно. Ні для кого не секрет, що він був ставлеником Путіна - складно повірити в самостійність прийнятих ним рішень під час президентського терміну. Проти нього та вік, молодість та енергійність не завжди годяться для вирішення найважливіших питань.
Але аналізуючи, ми забуваємо про один просто факт - Медведєв представляє інтереси тієї ж групи осіб, що й президент. Якщо відбудеться черговий переділ влади або зміна курсу руху, у Росії з'явиться лідер нової сили. Тож розглядати Дмитра Анатолійовича можна лише як наступника, який зможе стати президентом, лише якщо збережеться нинішній режим та влада.
За будь-яких радикальних змін про цього діяча можна буде забути на довгі роки. Та й останнім часом він потрапляє в об'єктиви фотокамер або заснувши на офіційному заході, або засвітивши нову новинку від Apple.
Комуністи були при владі протягом сімдесяти років, і це не лише залишило масивний слід в історії, а й допомогло зберегти досить серйозну електоральну базу навіть через кілька десятиліть. Та й у діячів є цілком реальні приклади досягнень, подвигів та звершень. Жодна демонстрація не обходиться без червоних прапорів, із серпом та молотом. Треба брати до уваги і ностальгію здебільшого зрілого населення за періодом пізнього СРСР. Тож Зюганов забезпечив собі:
- Мільйони зацікавлених виборців.
- Приклади реальних дій та досягнень.
- Загальну прихильність із боку голосуючих мас.
Але тут ми виявимо кілька нюансів. Так сталося, що основну підтримку комуністична партія отримує за рахунок громадян пенсійного віку. Звичайно, їхні голоси цінні, як і будь-які інші. Але чи можуть вони зробити реальний внесок у економічний та політичний розвиток? Чи здатні відстояти свою точку зору і свого кандидата, чи готові до боротьби? Та й питання спонсорування у передвиборчий період може стати дуже гостро.
З якихось причин молоді люди вкрай неактивно вливаються до лав комуністів, а останніми роками радянської символіки стало значно менше, навіть на свято 9 травня.
Напевно ви помітили, як червоний колір, що переважає ще 10 років тому, планомірно замінився білим, блакитним і квітами гвардійської стрічки.
ЛДПР та Жириновський.
А ось Жириновський не виходить із моди, він постійний член Думи та регулярний гість центральних телеканалів. Володимир Вольфович має все, що може знадобитися кандидату для початку своєї агітації, але тільки користується цими засобами своєрідно.
Своїми ж зусиллями він закріпив за собою образ блазня та клоуна, який каже, що завгодно та багаторазово змінює свою точку зору. Але в нас ще залишилися громадяни, які готові голосувати і за Жириновського – ця людина здатна прямо сказати правду, хай і неприємну.
Існує думка, що Володимир Вольфович і не мітив ніколи у президентське крісло, а лише відволікав на себе певну частину голосів виборців від інших кандидатів, забезпечуючи Путіну мінімальну конкуренцію.
Якщо доходити до теорій змови, у цьому можна звинуватити кожного, хто вийшов на вибори у 2012 році. На даний момент Жириновський не зможе набрати більше 10% голосів, навіть за найоптимістичніших прогнозів і різкого падіння рейтингу чинного національного лідера.
Чи реальні шанси нинішньої опозиції?
Але в Україні існує і позасистемна опозиція, яка регулярно заявляє, що готова змінити Росію. Її найяскравіший представник, який має хоч якусь підтримку серед суспільних мас – Навальний.
Цієї осені на місцевих виборах опозиціонери спробували «пройти» в Костромі, вели там активну роботу зі збирання підписів та формування громадської думки. Ось тільки за попередніми даними, не змогли набрати і трьох відсотків.
Погодьтеся, сумнівний результат для тих, хто мітить у найвищі ешелони влади. Більшість лідерів опозиції мають досить непогану освіту та особисті якості.
Все ж таки варто визнати, що люди змогли організувати безліч заходів, створити величезну хвилю шуму на початку 2010-х років. Але оцінювати корисність цих дій вкрай складно, та й основні заслуги вже у минулому.
Без жодних серйозних потрясінь та кардинальних змін у нинішніх опозиціонерів немає шансів на успіх. Якщо вірити численним публічним заявам, особи, які ми обговорюємо, користуються підтримкою США. Тому їхній прихід до влади можна розцінювати як повну та беззастережну капітуляцію нашої країни.
Виходу немає чи все не так критично?
Перелічених персонажів можна побудувати до списку:
- Медведєв.
- Жириновський.
- Зюганів.
- Навальний.
Приблизно з такою ймовірністю кожен з них може обійняти посаду президента в 2024, а може навіть і в 2018. Але всі ці варіанти виглядають досить блякло і не обіцяють нічого дійсно хорошого ні державі, ні народу. Більшість тих, хто справді міг би вплинути на основні політичні процеси в країні – не мають адміністративного ресурсу, «відлучені» від основних ефірів на телебаченні та радіо. Останні кілька років показали, що події можуть змінюватися з вражаючою швидкістю і приймати несподіваний поворот.
Це може звучати парадоксально, але ми, швидше за все, навіть не чули ім'я людини, яка займе крісло глави держави після Путіна. У будь-якому випадку у цієї особи є ще солідний запас часу, щоб показати свою спроможність і сподобатися широкому загалу.
Залишається лише сподіватися, що людина буде не з якихось радикальних течій і не виведе державу з центристських позицій.
Можна сидіти та гадати, хто ж стане президентом після Путіна, а можна намагатися змінювати світ довкола себе вже сьогодні. Звичайно ж, державні служби істотно впливають на життя кожної людини. Є до них претензії - у вас в руках щороку все більше інструментів впливу.
